Покотило сонце день на захід…
Вітер небо міряє крилом…
Чайки з криком (полохливі птахи!)
Пролітають низько над човном –
Щось тривожить їхнє розуміння.
Суплять хмари брови до води…
Хвилі – вверх горами! Де спасіння?
Як тепер до берега дійти?
Залива човна, перевертає –
Він ледь-ледь між хвилями стоїть…
А в човні Син божий спочиває –
Серед шторму, притулившись спить.
Хоч дванадцять хлопців молодецьких
Силою веслують в буревій,
Море їм у відповідь сміється:
“Що ви, люди, проти нас, стихій?”
І злякались учні: “Ми загинем!
Урятуй нас, Господи, спаси!
Нас усіх морська глибінь поглине!”
І тоді прокинувся Божий Син.
Він підвівся владно. “Зупинися!” –
Бурі й морю вигукнув щосил…
Хвилі з ревом до небес знялися,
І … розбились в найтихіший штиль.
Човен доля. Ним Ісус керує
Чи уже давно веслуєш ти?
Якщо світ навкруг штормить, лютує,
Господа у серці розбуди.
І нехай полохаються чайки
Чорних хмар і височенних хвиль,
І нехай лякається в відчаї
Той, хто не спасений, не живий.
Ми ж у Бозі будемо радіти:
Він є висота і Він – глибінь,
Він є Той, Хто зупиняє біди.
Слава з віку в вік Йому! Амінь.
2003
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Ибо каким судом судите, [таким] будете судимы - Николай Николаевич С приходом интернета в жизнь людей, все как бы изменилось. Пришла обманная жизнь (виртуальная) не настоящая. Пришла виртуальная дружба и тоже не настоящая. Писать и говорить о дружбе и любви в интернете легко. Ты часто не видишь лиц тех, кто это пишет. И вообще можно ли виртуально дружить или любить? Конечно нет. Общаться можно, но любить и дружить, здесь нужен близкий контакт.
Любая школа есть школа. Даже из тюремной школы люди выносят правильные мысли. Друзей много не бывает, тем более настоящих. Тех, кто может положить свою жизнь за тебя. А если нет, то это просто общение. Так его и принимай и не больше того.
