Вербна неділя! В'їзд до столиці
Господа нашого Спаса-Христа!
Дуже давненько, в першому віці
Ця розвивалась картина проста.
Цар всіх царів, а в'їжджав на ослиці!
Давши ознаку,-Він цар бідняків!
Царство віднині і в вічному віці
Буде на небі для всіх батраків,
Нищих, знедолених владою ймущих,
Сиріт та вдів, бідняків та калік,
Хто лиш добром відповість людям злющим,
Ввійде з Ісусом на небо навік.
Радість велика людей наповняла,
Лиш метушились багаті й царі.
Пальмові віти й одежу там слали;
Гомін великий стояв на горі.
Так ще нікого з царів не стрічали!
В Єрусалимі незвичний тріумф!
Очі ж у Господа повні печалі,-
Бачив, що з містом наробить злий дух.
* * *
Свято велике є -Вербна неділя!
Тільки при чому тут, люди, верба?
Вам лиш би повід для п'янки, весілля?
З «змієм зеленим» побільше юрба?
Слово Господнє геть сплюндрували.
Дух сатани став найкращий ваш друг!
До Бога зверніться! Він зніме кандали;
Очі відкриє й відкриє вам слух;
Будете бачить, як в вербну неділю,
Бачив майбутнє Господь наш Ісус!
Зникне із серця хибне весілля,
Прийде взаміну Спасителя груз;
Щастя спасіння вас не покине,
Бо незалежно від цього життя,
Дух ваш на небо, до Бога полине,
Звідки не буде уже вороття!
Квітень 2009р.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 11124 раза. Голосов 5. Средняя оценка: 4,8
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : 5) Сердцу не прикажешь (2005) - Сергей Дегтярь Я покинул христианскую церковь "Слово Жизни" ещё в 2003 году, но платоническое чувство влюблённости не покидало меня никогда. Я жил уже отдельно от церкви и ничего оней не знал, однако любовь к ней всё больше и больше росла. Сказать ей это я не мог, потому, что она не воспринимала меня серьёзно. После моих признаний в любви, мне кажется, она ещё больше стала меня презирать. А я ничего не мог поделать с этим чувством. Я питал надежду, что рано или поздно, когда нибудь она меня полюбит, но, я был, видимо слеп в своих чувствах и не видел реальности. Через пять лет, когда я позвонил ей, чтобы узнать как у неё сложилась жизнь - она ответила, что по прежнему одинока и нет того мужчины, который ей необходим. На ваопрос, нравлюсь ли я ей - она ответила, что нет. Она сказала, что ей нравятся другие мужчины.
