Є пісень про тебе небагато,
Хоч не мало ти добра зробив.
І не легку ношу кожен тато
Ради нас, дітей, в житті носив.
Серце батька також має рани,
І на нім доволі є рубців,
Руйнувались і у нього плани,
Хтось з дітей його не розумів.
Знаю, тату, не забута у житті і мить,
Бо за нами наша пам’ять, наче тінь, біжить.
За твоє велике серце, за труди твої
Я тобі кажу: „Спасибі, що ми виросли”.
Про дітей своїх ти турбувався,
Щоб жили і з хлібом, і в теплі.
Все життя своє для них старався.
Так і роки старості прийшли.
А буває, що в душі заниє
І ударить болем в серце кров,
Коли хтось з дітей не розуміє,
Що таке є батькова любов.
Ти пробачиш, тату, все забудеш,
В серці не ховатимеш образ,
Бо дітей своїх безмежно любиш,
Їх терпиш, як вже терпів не раз.
Голова твоя уже сивіє,
Недалеко вічності межа,
Та душа ніколи не старіє –
Добра, щира батькова душа.
Батьку мій, я назавжди з тобою,
Бо у нас споріднені серця.
Ти мені своєю добротою
Виявив небесного Отця.
Знаю, тату, не забута у житті і мить,
Бо за нами наша пам’ять, наче тінь, біжить.
За твоє велике серце, за труди твої
Я тобі кажу: „Спасибі, що ми виросли”.
Комментарий автора: Запропонований вірш - творчий переклад пісні, написаної російською мовою, невідомого мені автора. Передостання строфа додана мною.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Автор этой песни Татьяна Храмцова - автор и исполнитель. Она живёт в Калифорнии. Наберите это имя в поисковой системе и узнаете автора. Комментарий автора: Дякую!
Память - прощанье - Людмила Солма *) Примечание/дополнение:
этот мой экспромт навеян созвучием следующих строк стихотворения:
Арсений Тарковской «Перед листопадом» 1929г.
«Все разошлись. На прощанье осталась
Оторопь желтой листвы за окном,
Вот и осталась мне малость
Шороха осени в доме моем...»
1929
И, как часто бывает в таких заочно-эмоциональных перекличках, имеет иной - не связанный ни с личностью автора, его написавшего, ни с самим его стихом вдохновителем, ассоциативный сюжет...
Многие из нас, когда-то или где-то, возможно, однажды уже были очевидцами такой печали... или сами испытывали нечто подобное...
Людмила Солма, 31.08.2006г.
