Надходив новий день, та все, як звично, сіре,
Лиш небо голубе вселяло в душу віру...
В своєму домі край вікна стояла гарна жінка,
А по щоці текла сльоза: в душі було так гірко.
Вона була коханкою чужих чоловіків:
Сама себе зневаживши – так заробляла хліб.
Навчилась відділяти від серця своє тіло,
Та прагнула любові, щирості і дива...
Постукав хтось у двері, зайшли два чоловіка,
Їх очі були щирі, а наміри всі чисті.
І жінка здогадалась, що то є Божі люди,
Через моря й пустелі їх вивів Бог з Єгипту.
Його рука всесильна їх визволила з рабства,
З країни, де царюють скрізь зрада, зло й нахабство,
Бог дав їм свій закон, дав віру у майбутнє.
Раав хотіла теж з народом Божим бути...
Хтось знову бив у двері – це царські вояки,
Кричали і шукали, щоб вбити цих мужів.
Хоч тіло огортав холодний дикий страх,
Вона спасла їм долю, сховавши від солдат.
Її могли убити, вона це добре знала,
Та милості із неба вона тепер чекала...
Можливо Бог оцінить її сміливість й віру,
Простить її провини і дасть життя без бруду?
Вона не хоче більше жити так – у своїх гріхах,
Бо вона вірить, є надія, на нове життя.
Бог простить її провини, дасть їй майбуття,
Вона вірить, дуже вірить,
хоч горло душать сльози каяття...
_________________________________
...Із ясних небес посміхнувся Бог,
Його вразила ця жінка, і її любов.
І Він дав їй чоловіка, і нове життя,
І ця жінка стала ПРАМАТІР’Ю ХРИСТА...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Крик души : Одинокая женщина... (Беседа первая) - Сергей Сгибнев Одинокая женщина. Этим сказано все:
Окруженье и взгляды; поведенье ее,
Настроенье изменчиво, не ухватишь за нить.
Одинокая женщина…. Ну, кого же винить?
Почему одинокая? Ведь, на зависть другим,
Ты взяла и характером, да и всем остальным.
Только жизнь все не клеится, а идет стороной –
Тот любимый, единственный строит счастье с другой.
Одинокая женщина, как чужая жена –
На минуту желанная, а потом не нужна.
Счастья хочется женщине, только где же возьмешь?
Получается, вроде бы, понарошку живешь.
Это стихотворение Ларисы Беккер я прочитал в письме одной моей знакомой. Уверен в одном – это не поэзия «О…» – это крик. Крик одинокого сердца! Как много их вокруг, вот таких одиноких женщин и мужчин, у которых есть, казалось бы, все, а вот «жизнь все не клеится, все идет стороной…»!!
